Минулого тижня західні оглядачі завзято обговорювали імовірне звільнення головнокомандуючого ЗСУ Валерія Залужного. Після того, як чутки про зустріч Залужного з Володимиром Зеленським, на якій президент попередив головкома про звільнення, з'явилися в українських медіа, західні журналісти стали повідомляти про їх підтвердження власними джерелами в Києві. За інформацією деяких з них, Зеленський запропонував Залужному подати у відставку, але той відмовився. Зеленський також нібито запропонував Залужному іншу посаду – з тим самим результатом. У понеділок президент України фактично підтвердив намір звільнити Залужного, але заявив, що звільнення стане частиною великого оновлення кадрів у вищому керівництві країни. Заява Зеленського виглядала спробою пом’якшити враження про звільнення Залужного як акт політичної розправи над конкурентом. Західні оглядачі всі до єдиного пояснили намір президента звільнити головнокомандувача суперечками між ними, на які вони вказували і раніше, особливо після гучного інтерв’ю Залужного The Economist, в якому той констатував глухий кут у воєнній ситуації в Україні, що, на думку Зеленського, було шкідливо для його намагань зберегти воєнну підтримку союзників. Також, нагадали цього разу, зокрема, в The Economist, "генерал публічно тиснув на Зеленського, щоб той розпочав широкомасштабну мобілізацію чоловіків; президент опирався цьому, знаючи, що це буде дуже непопулярно. Між президентським палацом і Генеральним штабом також точилися запеклі дебати щодо військової стратегії, зокрема, щодо оборони Бахмута. Але врешті-решт, імовірно, тим, що викликало занепокоєння Зеленського і його оточення, було постійне зростання політичної ваги генерала Залужного". Як наголосили далі у британському виданні, "президент має право змінити командира, в якому він більше не впевнений: підпорядкування військових цивільному керівництву є наріжним каменем демократії. І заміна генералу Залужному після призначення, без сумніву, буде служити ефективно. Але усунення людини, настільки популярної серед солдатів і громадськості, несе в собі політичні і військові ризики. Невідомо, чим закінчиться ця історія. Але якщо Зеленський залишить свого головнокомандувача на посаді, він виглядатиме слабким. Якщо ж він звільнить його, то незграбний спосіб, у який це було зроблено, лише зашкодить довірі до керівництва. Як часто буває в цьому конфлікті, легких перемог немає". У The Washington Post розповіли, що "коли в понеділок Володимир Зеленський повідомив своєму головнокомандувачу генералу Валерію Залужному, що його незабаром буде звільнено, президент України припустив, що зміна керівництва може допомогти забезпечити підживлення. За словами українського високопосадовця, знайомого з їхньою розмовою, Зеленський сказав, що суспільство дедалі більше виснажується війною, а допомога з боку міжнародних партнерів сповільнилася. Але швидка негативна реакція у лавах військових, побоювання деяких посадовців у Києві і невизначеність на Заході свідчать про те, що усунення Зеленським популярного генерала може мати зворотні наслідки, дозволивши Москві скористатися нестабільністю. Це може також завдати удару по моральному духу військ на передовій, особливо тому, що не було жодних публічних пояснень імовірного звільнення Залужного". "У розмові між Зеленським і Залужним … генерал виклав деякі прощальні думки щодо проблем, які успадкує його наступник, давши зрозуміти, чому швидке покращення позицій України на полі бою є малоймовірним, – стверджували у американському виданні. – Будь-який новий командувач буде боротися з більшими, краще озброєними силами у війні, яка зайшла у тяжкий, виснажливий глухий кут. Новому командувачу все одно знадобиться потужний приплив додаткових солдатів, щоб замінити втрати і відповісти на російський план відправити в бій ще 400 тисяч солдатів. І українським військам все одно буде потрібно більше всього: зброї, боєприпасів, транспортних засобів й іншого обладнання. Залужний не розсердився через своє звільнення, розповів високопосадовець. Дійсно, відносини між двома чоловіками зіпсувалися протягом майже двох років війни з Росією. Вони просто не довіряли один одному, кажуть американські та українські чиновники. Зеленський, своєю чергою, уважно вислухав Залужного у понеділок ввечері". У The Washington Post також наголосили на незгоді Зеленського проводити масштабну мобілізацію як одній з причин напруженості. "За словами посадовця, остаточна цифра, яку називав Залужний, була близькою до 500 тисяч. Але Зеленський відкинув аж таку кількість призовників, зокрема, як сказав він, тому, що Україні бракує грошей їм платити без значного підвищення податків для пересічних громадян. Такий агресивний призов також був би політично непопулярним для президента, хоча військові командири кажуть, що потреба в ньому очевидна", – написали там. У The Wall Street Journal звернули увагу, що "західні чиновники з давніх пір високо оцінюють поведінку Зеленського в перший рік війни, коли його хоробрість і красномовство згуртували українців і західних прихильників. Але поточні труднощі України на полі бою і в пошуці подальшої підтримки Заходу привернули увагу до обмеженого політичного досвіду колишнього телевізійного коміка. Західні посадовці вважають погляд Залужного на виклики, які стоять перед Україною на полі бою, більш реалістичним, ніж погляд президента. Втім, деякі західні чиновники відзначають, що напруженість між військовим і політичним лідерами у воєнний час не викликає подиву, оскільки перший розробляє і реалізує бойову стратегію, тоді як другий змушений зважувати внутрішній і міжнародний політичний тиск". Тримати удар Судячи з останніх новин зі США, конгресмени-республіканці не мають наміру розблоковувати військову допомогу Україні. У західних медіа, між тим, протягом тижня з’явилася низка доволі схожих матеріалів про те, як Україна може і намагається переозброїтися за допомогою найновіших технологій і обладнання власних розробки і виробництва – імовірно, свідчення нових спроб переконати західних лідерів, що війну ще не програно. "Протягом сорока днів і ночей росіяни намагалися захопити бункер під Авдіївкою, але щоразу їх зустрічав град моторошно точного кулеметного вогню. Українці, здавалося, не здригнулися і не сховалися в укриття, навіть коли на них випав вир мінометного і стрілецького вогню, – починалася одна з таких статей, від The Times. – Коли війська президента Путіна чисельною перевагою нарешті захопили позицію, вони зрозуміли, чому. Їхній єдиний ворог лежав розбитий, клубок металу і дроту. "Там була лише кулеметна вежа з камерою і приладом нічного бачення, жодного нашого солдата", – сказав The Times у Києві Олександр Камишин, міністр з питань стратегічних галузей промисловості України. "Це була частково дистанційно керована, частково автономна безпілотна система, і наші хлопці лише проникали туди і назад, щоб провести ремонт або перезарядити боєприпаси. Оператор сидів десь в іншому місці", – розповів Камишин. Президент Зеленський поставив перед Камишиним геркулесове завдання: розвивати високотехнологічну збройну галузь, яка могла б перевершити російський арсенал. Ключ до цього – масове виробництво автономної зброї, керованої штучним інтелектом, щоб мінімізувати втрати, неприйнятні для країни, яка переживає демографічну кризу". У британському виданні навіть стверджували, що під керівництвом Камишина "українська збройова інфраструктура розвинулася настільки, що вже може виробляти більше зброї, ніж уряд може дозволити собі закупити". "Україна вже заявила, що цього року випустить мільйон FPV-дронів-"смертників", але ця зброя може бути заглушена засобами радіоелектронної боротьби і обмежена в дальності дії радіогоризонтами, а в руйнівній силі – малим навантаженням, до 3 кг, – говорилося далі в тексті. – Безпілотні наземні апарати, такі як Ratel, який може запустити 35 кг вибухівки під танк або в бункер, або Ironclad, дистанційно керовану броньовану гарматну башту на колесах, вже будують і випробовують на полі бою, хоча й ще не масштабно. Це лише питання часу, коли на них буде встановлено програмне забезпечення, яке дозволить їм приймати рішення, коли вони перебувають поза зоною дії радіозв'язку своїх операторів або коли їхню частоту управління глушать". "Хоча виробництво цих озброєнь нової ери можливе, зробити це в достатній мірі в короткі терміни, щоб конкурувати з Росією, буде складно, навіть за підтримки західних компаній. Тревор Тейлор, директор програми з оборони, промисловості і суспільства Royal United Services Institute, аналітичного центру, сказав: "Якщо ви вирішили значно розширити виробничі потужності, то вам потрібно підготувати робочу силу, побудувати завод, отримати обладнання, забезпечити ланцюжок поставок того, чого може не вистачати. Це займе певний час, і чим більше зростання виробництва, тим більше часу це займе – щонайменше 18 місяців". Нагальність потреб України може дозволити їй рухатися швидше, ніж Заходу, за рахунок більшої експериментальності і меншого уникання ризиків, але є практичні проблеми, які слід враховувати, зокрема мета ООН заборонити до 2026 року летальну автономну зброю, принаймні, в принципі", – зазначили у The Times. А The New York Times опублікував багатий на деталі репортаж про те, як українські військові справляються наразі на полі бою, не маючи ані достатньо зброї, ані достатньо людей. "Оскільки українцям критично не вистачає боєприпасів, вони не можуть, наприклад, дозволити собі вести вогонь лише по одному чи двом ворожим солдатам, що наступають, тож росіяни пристосувалися і часто переміщуються невеликими групами на найпередовіші позиції. Вони намагаються зібрати достатню кількість солдатів, щоб штурмувати український окоп і розбити захисників. "Зараз у нас недостатньо техніки, недостатньо людей для наступу, – сказав лейтенант Ширшин. – Тому головна мета наразі – утримати позиції, які ми маємо"", – процитували у NYT. Оскільки Україні нічого не залишається, як переходити в оборону, "нещодавно Київ оголосив про виділення майже 500 мільйонів доларів на будівництво укріплень вздовж кордону з Росією і створення більш глибокої лінії оборони на сході Донбасу, яка може слугувати запасними позиціями, якщо росіяни досягнуть значного прориву", говорилося в тексті. У американському виданні засвідчили, що "епіцентр бойових дій залишається навколо Авдіївки на сході Донецької області, де росіяни ведуть безперервні штурми, незважаючи на перешкоди. Вони тижнями боролися за контроль над териконом на околиці міста, посилаючи туди хвилі військ лише для того, щоб їх було жахливо розстріляно. Вони пробираються тунелями під міськими вулицями і спрямовують на українські позиції безпілотні літальні апарати, начинені вибухівкою. Це все в гонитві за черговим знищеним містом. Але їхні атаки в Авдіївці і на інших ділянках фронту переслідують більшу мету: скористатися перевагою в той час, коли американська військова підтримка України припинилася, і подавити українців просто масою". Але "хоча зараз вони ведуть майже виключно оборонні операції, українські солдати, опитані на фронті, кажуть, що це не означає, що вони можуть просто сховатися. Вони прагнуть завдати максимального болю російським військам, уникаючи затяжних боїв, які можуть призвести до великих втрат для них самих. На даний момент російські війська досягають лише незначних успіхів, незважаючи на вкладення величезної кількості ресурсів у їхній зимовий наступ". "Минулого місяця журналісти The New York Times мали змогу спостерігати за кількома недавніми боями за участю командирів та операторів безпілотників навколо Авдіївки і іншого зруйнованого міста, Вугледара, – двох ключових гарячих точок на східному фронті. Масштаби російських втрат були очевидні на полях зі зруйнованою бронетехнікою і мертвими тілами солдатів. Українці використовують міни та інші перешкоди, щоб спрямувати російську бронетехніку в зони ураження, де по ній можна бити важким озброєнням майже кожного разу, коли вона здійснює броньовану атаку. Вони агресивно використовують бойові машини і танки, поставлені Заходом як засоби пошуку і знищення, коли російські війська наближаються до українських позицій. Оскільки на деяких ділянках фронту росіяни можуть випускати в п'ять разів більше снарядів, ніж українці, за даними артилерійських підрозділів, які працюють на фронті, українці змушені все частіше покладатися на завантажені бомбами безпілотники FPV, щоб спробувати заповнити прогалину в обороні". "Але українська вогнева міць все ще обмежена, – наголосили у NYT. – 30-річний майор Сергій Бец, начальник штабу 48-го окремого стрілецького батальйону 72-ї механізованої бригади, каже, що безпілотники є ефективним інструментом, але їх не можна порівнювати з великими гарматами. "FPV-безпілотник не розбере бліндаж, не скосить лісосмугу, – сказав він. – Він не чинить такого психологічного тиску на ворога. І у нас не так багато екіпажів FPV". Росіяни також все ще домінують у небі, і після короткої паузи після збиття кількох російських винищувачів повітряні бомбардування поновилися, кажуть солдати". "Хоча неясно, як довго Київ зможе утримувати оборону, якщо його західні союзники не продовжать надавати потужну військову підтримку, українські війська продовжують завдавати значних втрат російським військам, здебільшого утримуючи лінію фронту, – засвідчили у The New York Times. – Відтоді як у жовтні Росія розпочала нові наступальні операції, вона втратила 365 основних бойових танків і близько 700 броньованих машин, "але досягла лише незначних територіальних здобутків", повідомила британська військова розвідка минулого понеділка. Згідно з розсекреченою оцінкою американської розвідки, оприлюдненою в грудні, лише за два місяці операцій, спрямованих на захоплення Авдіївки, було вбито і поранено понад 13 000 російських солдатів. Це становить близько 3 000 російських втрат на кожну квадратну милю захоплених територій". Тим не менш, британська розвідка попередила, що Росія, швидше за все, зможе "продовжувати наступальну активність на такому рівні в осяжному майбутньому". "Якщо росіяни зацікавлені в певній ділянці фронту, вони зрівняють її з землею", – сказав майор Бец зі стрілецького батальйону, вказуючи, щоб проілюструвати свою думку, на екран, на якому в реальному часі демонструвалися записи з безпілотників. "З середини грудня росіяни повністю знищили цю лісосмугу, – сказав він. – Якщо ви подивитеся навколо лісосмуги в радіусі 100 на 100, то там просто розорана земля". Але, за його словами, українські захисники "копають ями, щоб якось жити, тримаються"". "Тим не менш, навіть невеликі успіхи росіян становлять ризики для України. Захоплення Мар'їнки – міста поблизу Авдіївки за межами Донецька – після багаторічних боїв дозволило росіянам відкрити нову лінію наступу на інше місто, Вугледар, з півночі, – продовжувався текст NYT. – "Ворог частково досягнув успіху, – сказав майор Бец. – Ми не будемо цього приховувати". За його словами, вони використовують свою перевагу в артилерії, щоб "дезорієнтувати наших хлопців в окопах, а потім приходить піхота". "Ми боремося проти піхоти спокійно іі тримаємо наші позиції". "По мірі того, як зменшуються запаси боєприпасів, кажуть українці, їм доводиться платити більшу ціну кров'ю, щоб просто утримати свої позиції. 40-річний лейтенант Сергій Стеценко, командир штурмового взводу, каже, що навіть якщо росіянам вдається пробитися вперед лише на кілька футів, вони окопуються і укріплюються. Часто вони залишають на цих нових передових позиціях лише двох-трьох солдатів. "Вони називають їх верблюдами", – сказав він, використовуючи сленговий термін на позначення людей, які виконують виснажливу роботу, а до них ставляться як до тварин. За його словами, ці солдати можуть копати по кілька днів, поки інша група збирається перед початком чергового штурму". "Сержант Данило, командир підрозділу повітряної розвідки 47-ї бригади, який попросив не називати його прізвище з міркувань безпеки, сказав, що якщо оборона працює добре, вони розіб'ють атаку ще до того, як вона повністю розгорнеться. "Оборонні операції набагато більш контрольовані, – сказав сержант Данило під час інтерв'ю на блокпосту під Авдіївкою. – Ти встановлюєш умови на території, яку контролюєш". Але в бою все може швидко вийти з-під контролю. Лейтенант Стеценко описав одне нещодавнє зіткнення, коли російському танку вдалося дістатися їхньої позиції. "Танк знищує все на своєму шляху, так що навіть голову не висунеш, – сказав він. – Вони вистрибують з машин і кидаються в окопи, знищуючи все перед собою. Хлопців, які здавалися в полон, вони розстрілювали". Майор Бетс порівняв протистояння з боксерським поєдинком. "Головне – вміння тримати удар, – сказав він. Я можу з гордістю сказати всьому світу, що Україна вміє тримати удар. Але це не останній раунд"", – завершувався текст The new York Times. Огляд підготувала Софія Петровська, "ОстроВ"
